Над тихою Сулою, у Горошині, стоїть цегляний двоповерховий будинок, що колись був резиденцією поміщика Гудим-Левковича. Місцеві й сьогодні називають його «панським».
Але Горошине — не лише місце, де є занедбана садиба. Це одне з найдавніших сіл Полтавщини, чия назва з’являється ще в «Повчанні» Володимира Мономаха серед подій 1084 року.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Маєток Гудим-Левковичів |
| Локація | с. Горошине, Оболонська сільська громада, Кременчуцький р-н, Полтавська обл. |
| Тип об’єкта | шляхетська садиба, панський маєток |
| Конструкція | цегляний двоповерховий будинок |
| Час побудови | XIX ст. |
| Розташування | на лівому березі р. Сули |
Горошине: місце старіше за маєток
Перш ніж говорити про садибу — кілька слів про саме місце.
Горошин згадується ще в «Повчанні» Володимира Мономаха (події 1084 р.) і в літописі за 1096 р. — тобто воно старіше за більшість відомих замків і садиб України. У 2008 р. селу виповнилося 925 років. Горошин з хуторами довгий час був невеликим вільним козацьким містечком — за переписом 1859 р. тут налічувалося понад 80 хуторів.
У 1744 р. цариця Єлизавета подарувала Горошин і ще одне село поміщику Дем’яну Оболонському. За переписом 1798 р. Оболонські мали тут 1509 душ кріпаків. Пізніше, у XIX ст., Горошин купив у Оболонського багатий поміщик Гудим-Левкович — і збудував на березі Сули цегляний двоповерховий маєток.
Маєток і його доля
Про самих Гудим-Левковичів краєзнавчі джерела зберегли небагато. Відомо, що рід був досить заможним: власна резиденція з цегли — рідкість для сільської Полтавщини XIX ст., де більшість панських будинків зводили з дерева або мазанки.
Будинок стоїть над самою Сулою — це була стандартна локація для садиб: краєвид на воду, зручний під’їзд, і заплавні луки вздовж річки.
У радянський час маєток пристосували під лікарню — типова доля для таких будівель. Це означало перепланування, часткову добудову та повну втрату оригінального внутрішнього оздоблення.
Окремою трагедією для Горошиного стало будівництво Кременчуцького водосховища у 1950–1960-х рр. Частину старого села затопили води Сули і Бориса, мешканців переселили — так виник «Новий Горошин» за річкою. Старе Горошине зменшилося і занепало.
Що побачити сьогодні
Будинок зберігся — він і досі двоповерховий, цегляний, стоїть над водою. Від оригінального інтер’єру не залишилося майже нічого. Зовнішня архітектура дає уявлення про масштаб первісної споруди.
Навколо — залишки парку, що частково зарос. Річкова заплава Сули з лиманами, старицями та озерами робить пейзаж навколо маєтку виразним навіть без реставрації.
У самому Горошині є також пам’ятник Івану Котляревському — видатному письменнику, батьківщина якого, Полтавщина, зберігає його присутність у багатьох місцях регіону.
Що поруч і як вписати у маршрут
Горошине зручно включити до маршруту «Авто-подорожі Полтавщиною» як зупинку між Кременчуком і Лубнами вздовж Сули. Річкова долина тут мальовнича, а поєднання стародавнього козацького містечка, занедбаного маєтку і берегів Сули дає насичений «сільський» маршрут.
Поруч — Переяслав (~70 км на північ) і маршрут «Декабристи та шляхетські садиби Лівобережжя», якому Горошине вписується тематично.
Практична інформація
- Вхід: вільний, територія неогороджена
- Інфраструктура: відсутня — взяти воду та їжу
- Мобільний зв’язок: нестабільний у заплаві Сули
- Час на огляд: 30–60 хвилин (будинок + берег Сули)
- Кращий час: весна або рання осінь, коли Сула в берегах
Як дістатися
Горошине — Кременчуцький район Полтавської області.
- З Кременчука: ~40 км, через Горішні Плавні або вздовж Сули — це найближчий великий орієнтир.
- З Лубнів: ~50 км на південь уздовж р. Сула.
- Координати села: 49°22′ пн. ш., 33°28′ сх. д.
- Дорога до Горошиного — асфальт з ґрунтовими ділянками на фінальному відрізку. Легковик проїде в суху погоду.
Маловідомі деталі
- Горошин — одне з найстаріших поселень Полтавщини, чия назва фігурує в «Повчанні» Мономаха за 1084 рік: «гналися за половцями за Хорол, які Горошин узяли».
- На початку XIX ст. Горошин з хуторами мав понад 80 хуторів і населення понад 1500 кріпаків — це ціле містечко, а не просто село.
- Кременчуцьке водосховище 1960-х рр. фізично знищило частину старого Горошиного — деяка його історія буквально пішла під воду.
- Цегляна двоповерхова будівля в сільській Полтавщині XIX ст. — ознака значного статку: більшість поміщиків обходилися деревом.
- У радянський час маєток слугував лікарнею — це пояснює відсутність оригінальних інтер’єрів і часткові перебудови.
Висновок
Маєток Гудим-Левковичів у Горошині — не найграндіозніша садиба Полтавщини. Але Горошине як місце — значно цікавіше, ніж здається на перший погляд: одне з найдавніших поселень Лівобережжя, козацьке містечко, берег Сули і будинок, що пам’ятає кількох господарів.
Для тих, хто подорожує вздовж Сули або збирає маєткові локації Полтавщини, — варта зупинки.
