У селі Вергуни, на найвищій точці, стоїть церква, яку важко сплутати з іншою.
Не дерев’яна. Не типова. Кругла, з двома вежами, із залишками розписів і провалом у підлозі, де колись був склеп. Вона збудована у пам’ять про вбитих — і досі нагадує про це своїм виглядом.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Христоріздвяна церква (Церква Різдва Христового, Храм-пантеон Базилевських) |
| Локація | с. Вергуни, Хорольська міська громада, Лубенський р-н, Полтавська обл. |
| Тип об’єкта | мурована церква-ротонда з усипальницею |
| Роки будівництва | 1801–1807 |
| Освячення | 16 вересня 1801 р. |
| Стиль | ампір (класицизм) |
| Ймовірний архітектор | Микола Олександрович Львов (петербурзький, авторство дискутується) |
| Статус | пам’ятка архітектури національного значення № 596 |
Чому збудували — і що стоїть за цим
Щоб зрозуміти церкву, потрібно знати одну подію: Турбаївське повстання 1789–1793 років.
Це одне з найбільших антикріпосницьких селянських виступів у Лівобережній Україні. Повстали кріпаки сіл, що належали Базилевським — одному з найбагатших поміщицьких родів Миргородщини, якому до 1780-х рр. належало 12 сіл і понад 10 000 кріпаків. У ході повстання три пани Базилевські були вбиті. Придушили бунт лише у 1793-му — за допомогою регулярного єгерського полку. Організаторів заслали до Сибіру.
Церкву у Вергунах збудували саме як усипальницю і меморіал загиблих. Ідея належала поміщику Петру Федоровичу Базилевському, фінансування — його брату Івану, який помер до завершення будівництва, але залишив кошти. Для будівництва використовували цеглу власних заводів Базилевських у Вергунах.
Хто міг її проектувати
За переконанням дослідників, проект розробив Микола Олександрович Львов (1751–1803) — відомий петербурзький архітектор, поет і поліграф, майстер ампірних ротонд. Він проектував кілька церков схожого типу в Росії та Україні. Документального підтвердження авторства не збереглося, але стилістична подібність і хронологія збігаються.
Саме у Римі, де часто бував Базилевський, він, за переказами, захопився ротондальними формами — і саме Пантеон у Римі дослідники називають головним прообразом Вергунівської церкви.
Архітектура: ротонда в степу
Церква незвичайна для Полтавщини — і за формою, і за масштабом задуму.
Форма: кругла (ротонда) у плані. Радіус зовнішнього контуру — 13,1 м, внутрішнього приміщення — 7,4 м. Товщина стін — близько 1,5 м.
Фасад: вхідна група з двох квадратних башт-дзвіниць, між якими — глибока лоджія. Таке рішення нагадує скоріше католицький костел, ніж православний храм. Декор — тосканські колони і пілястри, ліпні фризи з гірляндами і маскаронами.
Купол: великий, освітлений вісьмома підкупольними вікнами, що заповнювали центральний об’єм рівним розсіяним світлом.
Склеп: під підлогою центральної частини розміщувався родинний склеп Базилевських. Сьогодні це — провал у підлозі, що зяє посеред ротонди.
Над західними дверима колись висіла дошка з латинським написом: «Тобі від щедрот твоїх принесених» — лаконічна формула пожертви, яка одночасно є і посвятою, і виправданням.
Розписи і внутрішнє оздоблення
У 1911 році стіни і склепіння розписали студенти Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Розписи покривали більшу частину стін: Христос, Богородиця, янголи. Частина зображень збереглася донині — вони дивляться зі стін на порожній простір без вікон і даху.
У церкві зберігалися два коштовні Євангелія та срібна і золота чаші — особистий дарунок Базилевського.
Що з нею зробила радянська влада
1936 рік — знято дзвони, демонтовано завершення башт-дзвіниць, споруду пристосовано під склад місцевого колгоспу. Згодом — під зерносховище, потім під картоплю. Родинний склеп розкрито, цінності забрано, рештки похованих лишено без нагляду.
Кінець 1980-х — розпочато реставрацію, встигли перекрити покрівлю. Розвал СРСР зупинив роботи.
2019 рік — прокуратура через суд передала споруду у власність Хорольської міської громади для збереження пам’ятки.
Сьогодні — церква формально передана громаді. Богослужіння відновлено — парафія зареєстрована як громада ПЦУ у 2000 р. Але стан будівлі критичний: немає вікон і дверей, провал у підлозі, обсипається декор, розписи під загрозою.
Що подивитися поруч і як вписати у маршрут
Вергуни — Хорольський район (нині Лубенський), аграрна Полтавщина. Поруч:
- Хорол (~4 км від Вергунів до берега р. Хорол) — районне містечко з власними пам’ятками;
- Миргород (~40 км) — відомий курорт і місто Гоголя;
- Диканька (~60 км) — Свято-Миколаївська церква Кочубеїв, з якою Базилевські явно змагалися масштабом задуму.
Церква органічно вписується в маршрут «Сакральна архітектура колоністських сіл Півдня» — хоча Вергуни не є «колоністським» селом, тема шляхетської сакральної архітектури Лівобережжя тут відповідна. Якщо маршруту немає підходящого — це хороший привід для нового: «Шляхетська сакральна архітектура Полтавщини» (Вергуни + Диканька + Решетилівка + Лубни).
Практична інформація
- Вхід: вільний, споруда відкрита
- Богослужіння: проводяться (ПЦУ), розклад уточнювати локально
- Стан: аварійний — бути обережним всередині, не підходити до провалу
- Час на огляд: 30–45 хвилин
- Фото: найвиразніший вигляд — з південного сходу, де видно апсиду і силует веж
Як дістатися
Вергуни — Хорольська міська громада, Лубенський район, Полтавська обл.
- З Хорола: ~5 км на північ
- З Полтави: ~120 км через Миргород і Хорол
- З Києва: ~250 км трасою M03 (Харківська траса) через Лубни і Хорол
- Дорога до Вергунів — асфальт; від траси — сільська дорога
Маловідомі деталі
- Церква збудована із власної цегли Базилевських — рід мав цегельні заводи прямо у Вергунах.
- Турбаївське повстання кріпаків, у пам’ять жертв якого збудовано храм, — один з найбільших антикріпосницьких виступів в Україні XVIII ст. Його придушували чотири роки за допомогою регулярного війська.
- Базилевський-замовник помер до завершення будівництва і залишив кошти в заповіті — церкву добудували вже без нього.
- Реставрацію розпочали в 1980-х, встигли перекрити покрівлю — і зупинились через розпад СРСР. Тобто певний консервуючий стан вже був досягнутий і потім знову втрачений через бездіяльність.
- Це найвидатніший ротондальний храм Полтавщини — офіційно визнаний пам’яткою архітектури національного значення № 596.
Висновок
Церква Різдва Христового у Вергунах — місце з дуже конкретною і моторошною передісторією. Вона збудована не з побожності в абстрактному сенсі — а тому що повстанці вбили конкретних людей, і їхні нащадки вирішили увічнити це у камені.
Ротонда, латинський напис, петербурзькі розписи — все це накладається на провал у підлозі, де колись лежали мертві Базилевські.
Це архітектура пам’яті. І руїни — теж частина цієї пам’яті.
