Між пагорбами Борщівщини, серед полів і рідких садиб, стоїть костел, який більший, ніж очікуєш від такого села. Більший — і порожніший.
Богослужіння тут не проводяться з 1945 року. Католицької громади немає. Але хтось досі приносить живі квіти і кладе їх під розп’яття вівтаря.
Ось чому варто сюди їхати.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Костел святого Яна Непомука (також помилково — «Петропавлівський») |
| Локація | с. Турильче, Чортківський р-н (Борщівщина), Тернопільська обл. |
| Тип об’єкта | римо-католицький костел |
| Рік будівництва | 1871 |
| Стиль | еклектика: неоготика з елементами ренесансу |
| Замовник | граф Ян Старженський |
| Патрон | святий Ян Непомуцький |
| Статус | пам’ятка архітектури місцевого значення; не діє з 1945 р. |
Ян Непомук: хто він і чому тут
Ян Непомук — чеський священик XIV ст., мученик і католицький святий. За переказом, його скинули у Влтаву за відмову розкрити таємницю сповіді королеви. Він став покровителем сповідників і мостів — і надзвичайно популярним на теренах Центральної Європи і Галичини.
На Поділлі культ Яна Непомука поширився у XIX ст. під австрійським та польським впливом. Граф Ян Старженський, що фінансував будівництво, присвятив храм саме своєму небесному патрону — це особиста і буквальна посвята: Ян будує церкву для Яна.
Хто і навіщо збудував
На момент будівництва у 1871 р. Турильче належало поміщикам Івановським — вони купили його в Потоцьких наприкінці XVIII ст. і вхолодяться до 1939 р. Але костел спорудив не власник маєтку, а граф Ян Старженський — повністю за власний кошт.
Храм обслуговував не лише Турильче, а й парафію сусідніх сіл: Вербівки, Пилипча, Слобідки і Трійці. Напередодні Другої світової тут налічувалося близько 500 вірних — чимало для кількох невеликих сіл. Для громади в 700 мешканців самого Турильче костел виглядав надзвичайно великим і монументальним.
Архітектура: «не подільський» костел
Будівля одразу видається чужою для навколишнього пейзажу — і це правда.
Стиль — еклектика: неоготика з ренесансними елементами. Тонкі стрілчасті вікна, різка вертикаль силуету, шпиль із хрестом, глибокий портал — усе це ближче до центральноєвропейських міських костелів, ніж до сільської подільської архітектури.
На фасаді по боках від головного входу — ніші зі статуями апостолів Петра (з ключем) і Павла (з мечем). Саме вони стали причиною поширеної плутанини: у більшості старих путівників і онлайн-джерел костел помилково називають «Петропавлівським». Це хибна назва — храм від початку і до сьогодні має посвяту святому Яну Непомуцькому.
Всередині до наших днів зберігся різьблений вівтар із розп’яттям та фігурами апостолів по боках. Унікальне зображення самого Яна Непомука збереглося на вівтарі.
Після 1945 року
Богослужіння в костелі припинилися у 1945 р. — після того як польське населення виїхало або було виселено. У радянський час приміщення використовувалося як сільськогосподарський склад.
Сьогодні двері давно вибиті. Вхід вільний через бічний прохід. У цегляних склепіннях — великі дірки. На даху виростають дерева зі стовбурами понад 20 сантиметрів у діаметрі. З кожним роком руйнування поглиблюється.
Статус — пам’ятка місцевого значення. Фінансування на реставрацію не виділяється.
Живі квіти
Найсильніша деталь цього місця — не архітектура.
Попри те, що католицької громади в Турильче більше немає, хтось досі регулярно приносить у костел живі квіти і кладе їх під розп’яття. Без пояснень. Без слів. Просто жест, який означає: це місце ще не стало остаточно порожнім.
Місцеві кажуть, що на Великдень до старого костелу ще приходять — хрестяться і йдуть далі до православної церкви. У цьому — дуже подільська правда: різні сторінки однієї історії стоять поруч, не заважаючи одна одній.
Що подивитися поруч і як вписати в маршрут
Турильче знаходиться на Борщівщині — одному з найнасиченіших туристичних районів Тернопільської області:
- Червоногородський замок (~20 км) — мальовничі руїни над каньйоном;
- Джуринський водоспад (~15 км) — найбільший рівнинний водоспад України;
- Бучач (~30 км) — ратуша, замок, монастир;
- Скала-Подільська (~15 км) — замок над Збручем.
Маршрут до Турильче зручний з траси Скала-Подільська — Нивра — Гермаківка. Дорога асфальтована, але вузька. Костел вписується в маршрут «Дністровські панорами України» — Борщівщина є його природним ядром.
Практична інформація
- Вхід: вільний, без охорони
- Потрапити всередину: через бічний вхід (двері вибиті)
- Стан всередині: аварійний — провали у склепіннях, дерева на даху; бути обережним
- Зовнішній огляд: безпечний, але уважно біля стін
- Час на огляд: 20–40 хвилин
- Інфраструктура: відсутня — найближче кафе в Борщеві (~25 км)
Як дістатися
Турильче — Чортківський район (Борщівщина), Тернопільська обл.
- З Тернополя: ~140 км через Чортків і Борщів
- Зі Скали-Подільської: ~15 км через Нивру на Гермаківку — Турильче
- З Борщева: ~25 км
- Дорога до Турильче — асфальт, вузька, потребує уважності. Парковка — узбіччя біля костелу.
- Навігацію краще завантажити офлайн — зв’язок в районі нестабільний.
Маловідомі деталі
- Граф Ян Старженський присвятив храм своєму іменному патрону — це буквальна особиста посвята. Ян будує церкву для Яна.
- Костел помилково називають «Петропавлівським» через статуї апостолів Петра і Павла на фасаді — але справжнє посвячення ніколи не змінювалося.
- Турильче вперше згадується у письмових джерелах у 1462 р. — майже на 400 років раніше, ніж з’явився костел.
- Івановські, тогочасні власники Турильче, побудували в середині XIX ст. двоповерховий палац — він зазнав руйнувань у Першу світову і до наших днів не зберігся.
- Жодна фотографія не передає відчуття цього місця — це задокументована думка кількох незалежних мандрівників і журналістів. Тут треба бути.
Висновок
Костел у Турильче — не про руїни і не про ностальгію. Він про живих людей, яких тут уже немає, але які залишили слід у камені. І про когось, хто досі приносить квіти.
Фото тут дійсно не допоможе. Треба просто їхати.
