Кам’янське — місто металу. Завод. Димарі. Промислові квартали.
І раптом — дві 33-метрові вежі зі шпилями. Жовта цегла. Вітражі.
Костел Святого Миколая стоїть тут понад 125 років. І виглядає так, ніби щойно збудований.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Костел Святого Миколая (Кам’янська парафіяльна церква в ім’я Святителя Миколая) |
| Адреса | вул. Коваленка, 3, м. Кам’янське, Дніпропетровська обл. |
| Роки будівництва | 1895–1897 |
| Архітектор | Мар’ян Хорманський (харківський архітектор, 36 р. на момент проектування) |
| Замовник | Ігнатій Ігнатович Ясюкович, директор-розпорядник Дніпровського металургійного заводу |
| Стиль | неоготика |
| Висота | 33 м |
| Місткість | 500 осіб |
| Статус | пам’ятка архітектури; діючий католицький храм |
Чому з’явився цей костел — і причому тут замах у Японії
У 1891 р. царевич Микола (майбутній Микола II) подорожував Японією. 29 квітня в місті Отсу на нього напав місцевий фанатик і завдав ножових поранень. Спадкоємець вижив, але Росія була потрясена.
Директор Дніпровського заводу Ігнатій Ігнатович Ясюкович негайно виступив з ініціативою побудувати у Кам’янському два храми — православний і католицький, об’єднавши в обох ім’я святого Миколая (шанованого і православними, і католиками) з ім’ям врятованого царевича. Це пояснює, чому обидва головних храми міста носять одне ім’я.
Для отримання дозволу Ясюковичу довелося звертатися через міністра МВС особисто до Олександра III — будівництво католицького храму в Росії потребувало царського схвалення.
На зборах робітників і службовців-католиків прийняли рішення відраховувати 1% зарплати на спецрахунок у заводській касі. Підсумковий фонд склав 120 тисяч рублів — внески заводчан плюс участь Металургійного Товариства. Саме цей текст вибито на мармуровій дошці, що досі висить на стіні костелу.
Через чотири роки бюрократичних зволікань, у 1895 р., розпочалося будівництво.
Архітектор і задум
Ясюкович запросив 36-річного харківського архітектора Мар’яна Хорманського і запропонував йому спробувати себе в неоготичному стилі. Хорманський прийняв виклик і запропонував збудувати костел базилікального типу за зразком готичних соборів середньовіччя.
Для будівництва спеціально привезли жовту цеглу з Києва — саме такого кольору вимагав архітектурний задум. Будівництво тривало два роки і завершилося у вересні 1897 р.
Архітектура: що бачить погляд
Фасад — асиметричний і виразний. По обидва боки від центрального входу — дві вежі зі шпилями, увінчані хрестами. Вони досягають 33 метрів — найвища точка в тій частині міста. З висоти пташиного польоту будівля видна у формі латинського хреста.
Вхідний портал прикрашений дерев’яним різьбленням і художнім ковальством. Вікна обрамлені вітражами. На протилежному від входу фасаді — гранчаста апсида. До дзвіниці ведуть сходи з кованими гратами.
Місткість — 500 осіб, хоча у великі свята людей було значно більше, і частина залишалася просто неба.
До революції: парафія на шість тисяч
Першу Святу Месу відправили 14 травня 1898 р. Урочиста консекрація (освячення) відбулася 25 вересня 1905 р. — єпископ Тираспольський Йосип Алоізій Кесслер.
До革命 1917 р. парафія нараховувала понад 6 800 осіб: поляки, росіяни, білоруси, прибалтійці, чехи — всі католики заводського Кам’янського. При костелі діяли бібліотека і притулок для дітей-сиріт. Щонеділі тут правилися вінчання.
Радянська доля: від військкомату до автомийки
12 грудня 1929 р. о четвертій ранку майно костелу вивезли, храм закрили. Це сталося згідно постанови від 1 грудня 1929 р. — одночасно закрили православний собор, костел, синагогу і кірху.
Протягом десятиліть у будівлі розміщувалися послідовно: польський клуб, планетарій, лекторій «Знання», призовний пункт військкомату, конюшня (під нацистською окупацією), автомийка, морська школа ДОСААФ, майстерні художнього фонду, склад меблів, кооперативи.
Останній настоятель, отець Яків Розенбах, був ув’язнений і розстріляний у сибірських таборах у 1938 р.
У 1990 р. у міськраді Дніпродзержинська склалася ініціативна група з порятунку костелу. Першу Святу Месу на сходах ще закритого і майже зруйнованого храму відправили 30 листопада 1991 р. Католицьку громаду зареєстрували 4 березня 1992 р.
Сьогодні: діючий храм і архітектурна домінанта
Костел Святого Миколая — діючий римо-католицький храм. Богослужіння відправляються українською та польською мовами, проводяться концерти органної та камерної музики.
Він залишається найбільшим католицьким храмом у Східній Україні і однією з десяти найкрасивіших культових споруд країни за різними рейтингами.
Що подивитися поруч
Кам’янське — місто з кількома цікавими шарами:
- Православний собор Святого Миколая (1894 р., арх. Лев Бродницький) — «брат-близнюк» за ім’ям і замовником, але зовсім інший стилістично; збереглася вся архітектура, у радянські часи — краєзнавчий музей, з 1988 р. — діє;
- Народна аудиторія (1900 р., також ініціатива Ясюковича) — нині Театр ім. Лесі Українки;
- Набережна Дніпра і індустріальний пейзаж заводів.
Вся ця тріада — костел, собор, театр — пов’язана однією людиною: Ігнатієм Ясюковичем. По суті, він побудував культурний центр промислового міста з нуля.
Кам’янське вписується в маршрут «Індустріальні пейзажі України» як місто, де неоготика стоїть поруч із доменними печами.
Практична інформація
- Статус: діючий храм — поважайте богослужіння
- Адреса: вул. Коваленка, 3, м. Кам’янське
- Вхід: вільний під час відвідування (поза богослужіннями)
- Концерти: афішу уточнювати на сайті парафії
- Час на огляд: 30–60 хвилин (зовні + інтер’єр)
- Фото: найвиразніший кут — фронтально, з відстані 50–70 м, щоб обидві вежі вмістилися в кадр
Як дістатися
- Кам’янське — ~35 км від Дніпра трасою Р52
- З Дніпра на авто: ~40 хв
- Громадський транспорт: електрички і автобуси Дніпро–Кам’янське регулярно
Маловідомі деталі
- Костел і православний собор Кам’янського збудовані через один і той самий привід — замах на царевича Миколу в Японії у 1891 р. Обидва названі на честь святого Миколая.
- Мармурова дошка з текстом про будівництво і досі висить на стіні костелу — первинний документ, доступний кожному відвідувачу.
- Останній радянський «орендар» приміщення — автомийка: фінал, що красномовно характеризує ставлення до спадщини.
- Отець Яків Розенбах, останній настоятель до закриття, розстріляний у Сибіру у 1938 р. У 2017 р. на стіні костелу відкрили меморіальну дошку на його честь.
- При костелі у дореволюційний час діяв притулок для дітей-сиріт — в цегляному промисловому місті це був один із небагатьох соціальних інститутів для незахищених.
Висновок
Костел Святого Миколая в Кам’янському — це не «несподіваний» об’єкт для промислового міста. Це свідомий вибір директора заводу, який розумів: щоб місто було містом, а не просто виробничим майданчиком, воно потребує архітектури, що дивиться вгору.
Ясюкович побудував два храми і театр. Костел пережив усіх — і військкомат, і автомийку, і час, що стирає пам’ять про людей, які стоять за спорудами.
