Палацу в центрі Буська більше двохсот років. Він пережив три держави, двох власників-родів, пожежі, військову частину і передачу громаді. Виглядає — відповідно: стриманий фасад, два поверхи, портик над входом, балкон над Бугом.
Нічого надмірного. Саме таким і бував сильний галицький дім.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Палац Бадені (Палац дідичів Буська) |
| Адреса | вул. Петрушевича, м. Буськ, Золочівський р-н, Львівська обл. |
| Рік будівництва | 1810 (збудований Войцехом Мієром) |
| Стиль | класицизм (первісний); неоренесанс (після перебудови Бадені) |
| Поточне використання | Буський історико-краєзнавчий музей |
| Статус | пам’ятка архітектури місцевого значення |
Від дерев’яного замку до мурованої резиденції
На цьому пагорбі стоять будинки вже з XVII ст.: у 1698 р. майновий інвентар Буського староства фіксує тут дерев’яний оборонний палац буських старостів — з оборонними функціями, невеликий і типовий для тогочасного укріпленого містечка.
Потім рід змінився. З 1776 р. Буськом і прилеглими землями заволоділа польська магнатська родина Мієрів — власники ще Радехова, Холоєва, Сокаля і кам’яниці у Львові. У 1810 р. Войцех Мієр розпочав будівництво мурованої резиденції — тієї самої споруди, що стоїть досі. Спочатку — одноповерхова, скромна. Пізніше наступники Войцеха, Генрик і його син Фелікс, добудували другий поверх і два бічних крила.
Рід Мієрів тримав Буськ до 1879 р. Коли Фелікс Мієр помер без нащадків, вдова Анна Вієрер ненадовго стала власницею. А в 1880 р. вона в обмін на пожиттєву ренту переписала будівлю племіннику покійного чоловіка — Казимирові Фелікс Бадені.
Казимир Бадені: неоднозначна людина в стриманому будинку
Казимир Фелікс Бадені (1846–1909) — людина, при якій палац набув свого нинішнього вигляду і свого імені.
У 1888 р. Бадені обійняв посаду намісника Галичини, а у 1895 р. — прем’єр-міністра Австро-Угорщини. Два роки його прем’єрства були бурхливими: мовна реформа, яка надавала рівний статус чеській та німецькій мовам в Богемії, викликала масові протести — і у 1897 р. Бадені був змушений піти у відставку.
В Україні його постать залишається суперечливою. Він сприяв розвитку Галичини й підтримував католицькі інституції. Водночас «баденівські вибори» критикували за обмеження представництва українців у Галицькому сеймі. Брат Станіслав мав аналогічне значення в регіоні: разом вони тримали десятки тисяч гектарів, пивоварні і млини.
В Буську Казимир заснував пивоварню, частково перебудував палац — до класицистичних форм додав елементи неоренесансу — і перетворив його на літню резиденцію.
Архітектура: класицизм із неоренесансним серцем
Палац двоповерховий, витягнутий, стриманий за декором. Стоїть на пологому пагорбі в центрі Буська: з боку входу — вулиця Петрушевича, зліва — річка Західний Буг, з двох інших боків — глибокий рів і схил пагорба, що переходить у міський парк ім. Івана Франка.
Головний фасад: у центрі — портик, стриманий, без зайвого декору. Симетрична будівля, прямокутні вікна, горизонтальні лінії.
Тильний (парковий) фасад: більш виразний — псевдоризаліти, довгий балкон і кам’яні вази на балюстраді. Сюди виходить вид на парк і ріку.
Інтер’єри: вестибюль, салон і парадна сходова клітка виконані майстром Петром Гарасимовичем у стилі неоренесансу — з багатою ліпниною. Частина оздоблення збереглася.
Що трапилося після 1939 року
1939 р. — більшовицька влада націоналізувала палац.
1961 р. — у приміщеннях розмістилася військова частина. Так тривало понад 40 років.
2005 р. — будівлю фактично перестали використовувати. Вона почала занепадати.
2014–2015 рр. — двічі спалахували пожежі у занедбаній споруді.
25 травня 2016 р. — постановою Кабінету Міністрів України палац передано у власність громади Буська.
Сьогодні — у палаці розміщується Буський історико-краєзнавчий музей. Будівля нарешті використовується. Реставрація та ідея повноцінного відновлення обговорюються роками.
Що подивитися поруч
Буськ — тисячолітнє місто з добре збереженим старим центром і кількома пам’ятками, вартими окремої зупинки:
- Костел Святого Станіслава (1768–1780 рр.) — мурований, архітектор Бернард Меретин; за радянських часів — фільмотека, тепер повернений громаді
- Церква Святого Онуфрія (1680 р.) — дерев’яна, на стародавньому городищі над Солотвиною
- Церква Святого Миколая (1910–1920-і рр.) — архітектор Євген Нагірний
- Міський парк ім. Івана Франка і берег Бугу — прямо біля палацу
Буськ природно вписується в маршрут «Золота підкова Львівщини» — разом із Олеським замком (~20 км), Підгірцями і Золочівським замком (~17 км).
Практична інформація
- Поточне використання: Буський історико-краєзнавчий музей
- Огляд зовні: вільний, будівля на відкритому пагорбі
- Музей: уточнювати режим роботи безпосередньо перед відвідуванням
- Час на огляд: 40–60 хвилин (палац + парк + берег Бугу)
Як дістатися
- З Львова: ~65 км трасою М06 (Е40) → поворот на Буськ після Красного
- Через Олесько: ~85 км — вигідно, якщо поєднуєте з «Золотою підковою»
- Дорога асфальтова, паркування біля палацу або на вулицях поруч
Маловідомі деталі
- Палац побудували Мієри у 1810 р. — Бадені лише купили і перебудували вже готову будівлю. Будинок старший за родину, яка дала йому ім’я.
- Вдова Фелікса Мієра Анна Вієрер передала палац не безкоштовно: в обмін на пожиттєву ренту від Бадені і переїхала до Відня.
- Дружина Людвіка Бадені — шведка Аліція Елізабет Анкаркрон — успадкувала маєток у 1916 р. і управляла ним до 1939-го.
- Автор ліпного декору інтер’єрів — майстер Петро Гарасимович. Ім’я конкретного виконавця збереглося в документах — рідкість для Галичини того часу.
- Казимир Бадені — прем’єр-міністр Австро-Угорщини — мав домівку в невеликому провінційному Буську, а не у Відні чи Кракові. Для нього це було родинне місце відпочинку і господарська база.
- У 2014–2015 рр., коли будівля стояла занедбаною після виходу військових, — двічі спалахували пожежі. Передача громаді у 2016 р. фактично врятувала будівлю від подальшого руйнування.
Висновок
Палац Бадені в Буську — не найграндіозніший серед галицьких садиб. Але він один із найповніше задокументованих і найчесніших.
Двісті років на пагорбі над Бугом. Зміна чотирьох держав. Від магнатів-Мієрів — до прем’єра Австро-Угорщини Бадені, до радянських солдатів, до пожеж і нарешті до міського музею.
Відвідати — і обов’язково зупинитися у місті. Буськ цього вартий.
