Микулинецький замок оголошений єдиним в Україні середньовічним замком, що зберіг функцію житлової резиденції.
Не фортеця, де жили заради оборони. Не палац, де оборону принесли в жертву розкоші. А замок, де від початку — і оборона, і житло — були рівноважними.
Збудувала його в 1550–1555 рр. жінка — Анна Йорданова з роду Сенявських.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Микулинецький замок |
| Адреса | смт Микулинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. |
| Координати | 49°39′ пн. ш., 25°37′ сх. д. |
| Відстань від Тернополя | ~23 км |
| Будівництво | 1550–1555 рр. |
| Замовник | Анна Йорданова (дочка гетьмана Миколи Сенявського) |
| Форма | квадрат 75 × 75 м, стіни 2 м завтовшки |
| Три вежі | кругла, на трьох кутах, три яруси з гарматними бійницями |
| Унікальність | єдиний в Україні житловий середньовічний замок |
| Стан | частково збережений, реставрація обговорюється |
Жінка-будівничий і рід Сенявських
Анна Йорданова — дочка гетьмана коронного Польщі Миколи Сенявського, власника Бережанського замку (того самого, збудованого на дубових палях у болоті). Вона вийшла заміж за краківського каштеляна Спитка Йордана і отримала Микулинці.
Замок будувала вона сама — коли стало зрозуміло, що Микулинці стоять на татарському шляху і дерев’яних укріплень вже недостатньо.
Квадрат 75 × 75 метрів. Стіни 2 метри завтовшки. Три кутові круглі вежі з трьома ярусами гарматних бійниць. Четвертий кут — в’їзна брама. Всередині — житлові будинки, льохи і підземні ходи.
На стінах досі видно сліди від смоли, яку захисники виливали на головах атакуючих.
1096 і Мономах
Микулинці — дуже стародавнє місце. У своєму «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах згадав Микулин (під цією назвою) у 1096 р. — понад 400 років до замку.
Назва від церкви святого Миколая, яку тут збудували ченці.
1672: 15 днів і знищене місто
1672 р. — турецька армія взяла Микулинецький замок після 15-денної облоги.
Після взяття — знищили всіх чоловіків Микулинців. Жінок і дітей забрали в рабство.
Микулинців фактично не стало.
Потім відбудували. Комендантом відновленого замку став Ян Самуель Хшановський — той самий, дружина якого Анна Хшановська не дала здати Теребовлянський замок у 1675 р.
Поділля XVII ст. — невеликий світ із повторюваними іменами.
Від фортеці до палацу: Любомирські
Після звільнення від турків у 1699 р. замок перейшов до Любомирських, потім Мнішеків, потім Потоцьких.
З’явився палац у бароковому стилі — резиденційна функція взяла гору над оборонною. Але замкові стіни нікуди не ділись: вони і зараз стоять.
Наприкінці XVIII ст. при замку збудували Троїцьку церкву (1761 р.) — пам’ятка бароко, що стоїть і сьогодні. Пізніше — невелика пивоварня, що теж залишила слід у місцевій культурі.
Підземний хід до Теребовлі (9 км)
За переказами місцевих жителів, у замку є підземний хід завдовжки 9 кілометрів — до Теребовлі.
Це значно скромніша версія «підземних ходів» ніж у Пнівського замку (30 км до Манявського скиту) або Скалатського (25 км до Гримайлова). Але й 9 км крізь тернопільські підземелля — суттєво.
Входи до підземель зафіксовані. Їхня протяжність — не обстежена.
Чого не варто очікувати
Микулинецький замок — не відреставрований і не облаштований для регулярного туристичного відвідування. Стіни стоять, але доступ нерегулярний, кас немає.
Обговорюється відновлення у форматі готельно-туристичного комплексу з «музеєм пивоваріння Тернопільщини». Реалізація — питання майбутнього.
Що поруч і як вписати в маршрут
Микулинці — 23 км від Тернополя, по дорозі до Збаража і Теребовлі.
- Збараж (~20 км) — облога Хмельницького 1649 р.
- Теребовля (~25 км) — де Хшановський (і його дружина) обороняли замок у 1675 р.
- Тернопіль (~23 км) — замок і ставок
Маршрут «Автоподорож Фортеці Поділля».
Практична інформація
- Вхід: вільний (регулярного музею немає)
- Стан: стіни і вежі збережені; будинки частково
- Троїцька церква (1761): поруч із замком, варта окремої зупинки
- Час на огляд: 30–60 хвилин
- Від Тернополя: ~23 км
Висновок
Мономах згадав це місце в 1096 р. Анна Йорданова збудувала замок у 1550-му.
Турки знищили місто у 1672-му. Відбудували.
Єдиний в Україні замок, де продовжували жити.
Сліди смоли на стінах досі є.
