На вузькому місці Керченської протоки, де Чорне море переходить у Азовське, стоїть фортеця, яка більше 70 років не пускала жодного ворожого корабля.
Єні-Кале («Нова фортеця») — не просто османська укріплення. За висновком Вікіпедії, це «єдина пам’ятка військово-оборонної архітектури на території України, що відображає рівень фортифікаційного мистецтва Західної Європи початку XVIII ст.».
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Єні-Кале (Yeñi Qale, «Нова фортеця») |
| Локація | м. Керч, АР Крим (тимчасово окупована територія) |
| Роки будівництва | 1699–1706 (основне завершення — 1703) |
| Збудована | Османська імперія |
| Архітектор | Голоппо (італієць, що прийняв іслам і перейшов на турецьку службу) |
| Технічна допомога | французькі військові інженери |
| Тип | бастіонна приморська фортеця |
| Унікальність | єдина в Україні пам’ятка бастіонного мистецтва Заходу XVIII ст. |
Чому і як збудували
Наприкінці XVII ст. рівновага у Причорномор’ї почала змінюватися. У 1696 р. московські війська захопили Азов. У 1699 р. московська флотилія з’явилася перед керченським гарнізоном — демонстрація сили на порозі протоки.
Османська реакція була швидкою: 1699 р. розпочалося будівництво нової фортеці, яка мала назавжди закрити вихід з Азова до Чорного моря.
Місце обрали стратегічно бездоганно: крутий берег навпроти коси Чушка, у найвужчому місці протоки. Корабель, проходячи тут, не міг виконати маневр — і опинявся під вогнем берегових батарей.
Керівником будівництва призначили Голоппо — італійця, що прийняв іслам і перейшов на турецьку службу. Технічну допомогу надавали французькі військові інженери. Це і пояснює унікальність Єні-Кале: поєднання французької та італійської фортифікаційних шкіл, якого більше немає в Україні.
До 1703 р. основне будівництво було завершено. Відтоді фортеця стала головним штабом османської оборони Причорномор’я.
Архітектура: п’ять бастіонів і три брами
Єні-Кале будувалася за передовими принципами бастіонної фортифікації, що в XVII–XVIII ст. вважалися найефективнішими у Європі.
План: форма неправильного п’ятикутника. Фортеця стоїть на кількох рівнях, слідуючи крутому рельєфу берега.
П’ять бастіонів:
- Південно-східний і південно-західний — з боку протоки
- Північно-східний і північно-західний — з боку степу
- П’ятий — перед Азовською брамою
Три брами:
- Азовська (зі сходу)
- Керченська (із заходу)
- Арабатська (з півночі)
Стіни: товщина до 3 метрів при основі; широкі вальганги (бойові ходи) дозволяли розміщувати гармати вздовж куртин.
Рів: оточував фортецю з трьох боків.
Муровані укріплення доповнювалися земляними валами.
Інфраструктура: фортеця-місто
Всередині — повноцінне укріплене поселення:
- казарми (гарнізон ~1000 осіб — османські солдати і кримські татари)
- резиденція турецького паші
- порохові склади і арсенал
- мечеть і лазня
- водяний резервуар
- водогін — підводив воду з джерел за кілька кілометрів
1771: взяти без бою
1771 р., під час чергової російсько-турецької війни, фортецю зайняли російські війська — майже без опору. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 р. вона остаточно перейшла до Російської імперії.
Стратегічне значення почало зменшуватись.
Кримська війна: застарілі гармати проти ескадри
Єні-Кале не стояла осторонь і в XIX ст.
1835 р. — на її території відкрили військовий шпиталь.
1855 р. (Кримська війна) — фортецю частково відремонтували і встановили берегові батареї. 12 травня 1855 р. російський гарнізон вступив у бій з англійською ескадрою. Але старі гармати не могли влучити у ціль. Командування наказало висадити порохові льохи і залишити позиції.
1880 р. — Єні-Кале остаточно втратила військове значення.
Що лишилось
Незважаючи на понад три сторіччя і кілька воєн, фортеця зберегла основні оборонні споруди: мури, бастіони, залишки веж і брам. У другій половині XX ст. внесена до переліку пам’яток архітектури.
Маловідомі деталі
- Голоппо — не просто «архітектор», а ренегат: італієць, що прийняв іслам, знання якого Османська імперія використала для побудови фортеці проти Росії.
- Фортеця 70+ років перешкоджала Московській, а потім Російській імперії вийти до Чорного моря — це стратегічний успіх і водночас пояснення, чому Росія так прагнула її взяти.
- Після захоплення у 2014 р. Росія незаконно оголосила Єні-Кале своєю культурною спадщиною — без права на це.
- Англійська ескадра 1855 р. увійшла до Керченської протоки тою самою вузькістю, яку фортеця мала охороняти. Але вже інша зброя, інші кораблі — і фортеця виявилась безсилою.
- Згідно з Вікіпедією, Єні-Кале є єдиною пам’яткою такого типу в Україні — бастіонного мистецтва Заходу на рівні початку XVIII ст.
Висновок
Єні-Кале — фортеця, яка відповідала своєму призначенню добре: 70 років тримала протоку. Але потім технологія пішла вперед, а фортеця залишилась. Так буває.
Сьогодні вона стоїть на окупованій землі — і найкраще, що ми можемо зробити, це пам’ятати про неї і чекати на деокупацію.
⚠️ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНА ТЕРИТОРІЯ
Фортеця Єні-Кале розташована в місті Керч, що перебуває на тимчасово окупованій Росією території Автономної Республіки Крим. З лютого 2014 р. Крим незаконно окупований Російською Федерацією. Відвідування неможливе і небезпечне для громадян України. Ця стаття має виключно інформаційно-документальний характер — для збереження пам’яті про українські об’єкти спадщини.
Після окупації у 2014 р. Росія незаконно оголосила Єні-Кале «об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення».
