Коропець — невелике селище над Дністром. Тиша, пагорби, повільна вода внизу.
І раптом — палац.
Він з’являється несподівано, ніби хтось переніс шматок Відня у подільський пейзаж. Масивний, з трьома виступами, фігурним дахом і масками левів на карнизах — палац родини Бадені не намагається бути скромним. Він просто стоїть, як стоять речі, побудовані «надовго».
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Палац Бадені (Палацово-парковий комплекс графа Бадені) |
| Локація | смт Коропець, Чортківський р-н, Тернопільська обл. |
| Адреса | вул. Каганця, 3а |
| Тип об’єкта | шляхетський палац, літня резиденція |
| Рік перебудови | 1906 |
| Стиль | стиль віденського ренесансу |
| Статус | пам’ятка архітектури; нині — Коропецький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою |
Від Мисловських до Баденів
Коропець — одне зі старих галицьких містечок. Перша писемна згадка — 1421 рік, коли польський король Ягеллончик заклав тут парафіяльний костел. Містечко послідовно належало Бучацьким, Потоцьким і Мисловським.
Саме Мисловські збудували перший палац у Коропці на початку XIX ст. — двоповерховий корпус з одноповерховими бічними крилами у класицистичному стилі.
У 1893 р. Коропець купив граф Станіслав Марцін Бадені (1850–1912) — маршалок Галицького сейму трьох каденцій і один із впливових польських аристократів регіону. Його старший брат, Казимир Фелікс Бадені (1846–1909), у 1888–1895 рр. був намісником Галичини, а у 1895–1897 рр. — прем’єром Австро-Угорщини.
Станіслав одразу взявся за перебудову. Роботи тривали понад десять років і завершились у 1906 р.
Архітектура: «маленький Відень» над Дністром
Палац збудували у стилі віденського ренесансу — сучасники називали його «зменшеною копією цісарського палацу у Відні».
Будівля двоповерхова, з трьома ризалітами (виступами за основну лінію фасаду) і фігурним дахом. Карнизи декоровані фресками з рослинним орнаментом і масками левів. На фасаді — барокова ліпна геральдика і барельєф із перехрещеною косою та ціпом серед рушниць і мисливських ріжків: типовий шляхетський «гербовий» декор.
Всередині збереглася овальна бальна зала на першому поверсі з дубовими панелями на стінах. Колись тут висіли портрети польських королів. Крім зали — бібліотека і маленька капличка.
Одночасно з палацом Бадені заклав парк зі ставком, оранжереєю, теплицею і містками над потічками Коропчик і Млинівка. Автором паркової реконструкції був Арнольд Рьорінг — інспектор міських парків і творець Стрийського парку у Львові. У часи розквіту парк займав 20 гектарів. До приходу радянської влади за ним доглядали 30 садівників. Сьогодні парк частково здичавів, але зберігає рідкісні дерева: гінкго дволопатеве (гінкго білоба) і платан східний — обидва були екзотикою вже на момент посадки.
Легенди і характер господаря
Про Станіслава Бадені ходять конкретні перекази — не містичні, а дуже людські.
Кажуть, що він хотів викласти підлогу нового палацу злотими монетами — задля ефекту і демонстрації багатства. Задум не здійснився: на монетах була зображена державна символіка. Хтось із оточення запропонував класти монети на ребро — але навіть такої кількості злотих у власника не знайшлося.
Переказ чи факт — невідомо. Але він точно характеризує атмосферу: Бадені будували для враження.
Доля палацу після 1914 року
Перша світова завдала серйозних руйнувань. Зі стін вирвали портрети, знесли вікна й двері. В міжвоєнний період родина відновила палац майже до первісного стану — окрім портретів, яких знайти так і не вдалося.
1939 рік став кінцем. Коли радянська влада зайшла в Коропець, останній власник — Стефан Бадені (1885–1961), наймолодший син Станіслава — емігрував з родиною до Будапешта. Пізніше він був ув’язнений нацистами в концтаборі Маутхаузен, вижив — і доживав свій вік у Дубліні.
Після війни в палаці розмістили органи управління, у 1959 р. відкрили школу-інтернат. Прибудови на парковій території поступово «з’їли» частину ландшафту. Сьогодні тут розміщується Коропецький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою.
Будівля перебуває в аварійному стані. Всередину сторонніх не пускають.
Що подивитися поруч
Коропець — хороша точка для маршруту вздовж Дністровського каньйону:
- Джуринський водоспад (~12 км) — найбільший рівнинний водоспад України
- Червоногородський замок (~15 км) — руїни над каньйоном
- Дерев’яна церква Успіння Богородиці (1772 р.) і костел св. Миколая (1860 р.) — безпосередньо в Коропці
- Бучач (~25 км) з ратушею і руїнами замку
Все це природно лягає в маршрут «Дністровські панорами України» — Коропець є одним із центральних об’єктів цього напрямку. Також підходить маршрут «Покинуті маєтки та садиби України».
Практична інформація
- Огляд зовні: вільний, цілодобово
- Всередину: закрито — аварійний стан та діючий навчальний заклад
- Парк: частково доступний, пройти можна
- Час на огляд: 30–60 хвилин (фасад + парк + рідкісні дерева)
Як дістатися
Коропець — Чортківський район Тернопільської обл.
- З Тернополя: ~100 км — через Бучач і Монастириська, або через Бережани і Бучач.
- З Івано-Франківська: ~90 км — через Галич, Нижнів.
- Автобус: з Івано-Франківська (АС) є рейс «Івано-Франківськ — Коропець», зупинка за ~10 хв пішки до палацу. Увага: з Тернополя автобуси не ходять у суботу.
- Координати: вул. Каганця 3а, смт Коропець.
Дороги до Коропця асфальтовані, від Нижніва до Коропця (~3 км) — нова дорога.
Маловідомі деталі
- Брат власника палацу, Казимир Бадені, будучи прем’єром Австро-Угорщини, 1897 р. віддав наказ збройно розігнати протести, що коштувало 10 загиблих і 769 заарештованих. Саме це і завершило його прем’єрство.
- Гінкго білоба в парку — реліктове дерево, що майже не змінилося за 200 мільйонів років. У Галичині XIX ст. його садили як символ екзотики і достатку.
- Стефан Бадені після Маутхаузена опинився в Дубліні — фінал, який важко придумати навіть у романі.
- Легенда про золоту підлогу — не єдиний переказ про марнотратство Баденів. За місцевими свідченнями, навіть у міжвоєнний час господарство у Коропці було «зразкове за масштабом».
- Коропець вперше згадується в документах за 1421 рік — ще до того, як половина сьогоднішніх «старовинних» замків була закладена.
Висновок
Палац Бадені — не про розкіш. Він про впевненість у завтрашньому дні, яку мали ті, хто будував «надовго» і помилявся в термінах.
Він пережив дві світові війни, зміну трьох держав і десятиліття в ролі школи. Стоїть — хоч і в аварійному стані. Зовні все ще вражає. Парк із гінкго і платанами нагадує про тих 30 садівників, яких уже давно немає.
Сюди варто їхати вздовж Дністра — щоб побачити, що лишається від великих задумів.
