На березі Десни, за 10 кілометрів від Коропа, стоїть будівля, яку одразу хочеться назвати замком.
Зубці, башти, шпилі — і жодної колони. Це не класицистична садиба з парком, яких чимало на Лівобережжі. Це щось інше: примхлива, «химерна», за словами самих сучасників, споруда. Резиденція, де господар хотів, щоб архітектура нагадувала про його перемоги — і де він так ніколи й не зупинився надовго.
Загальна інформація
| Що? | Опис |
|---|---|
| Назва | Палац Рум’янцева-Задунайського |
| Локація | с. Вишеньки, Коропська селищна громада, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл. |
| Відстань від Коропа | ~10 км |
| Роки будівництва | 1782–1787 |
| Стиль | неоготика, романтичний класицизм, елементи «сходознавства» |
| Архітектор | невідомий (можливо — Баженов, Кваренгі або Мосцепанов) |
| Замовник | граф Петро Олександрович Рум’янцев-Задунайський |
| Статус | пам’ятка архітектури національного значення |
Людина, яка збудувала цей палац
Щоб зрозуміти Вишеньки, треба розуміти людину, яка це замовила.
Петро Олександрович Рум’янцев-Задунайський (1725–1796) — один з найвидатніших полководців XVIII ст. У Семирічній війні він блискуче відзначився при Гросс-Єгерсдорфі і Кунерсдорфі, змусив здатися Кольберг. Але головна слава прийшла під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр.
Влітку 1770 р. при Ларзі він із 25-тисячним військом розгромив 80-тисячний турецько-татарський корпус. Через два тижні при Кагулі 38 тисяч його солдатів перемогли 150-тисячну армію великого візира. Ці перемоги принесли йому фельдмаршальський жезл і титул «Задунайського» — на знак перенесення бойових дій за Дунай.
Одночасно він двадцять п’ять років — із 1764 по 1789 р. — обіймав посаду президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Лівобережної України. І саме за його урядування були остаточно ліквідовані рештки українського самоврядування: скасовано полковий устрій, поділено Гетьманщину на три намісництва, поширено на Україну кріпосне право і російську систему управління. Він знищив те, що ще залишалося від Гетьманщини.
Він мав кілька маєтків на Лівобережжі — Гомель, Качанівку, Велику Топаль, Вишеньки. Про свої маєтки він дбав із тією ж ретельністю, що й про бойові позиції. «Мав схильність до архітектури, і своїм численним маєткам надавав вид химерний і чудернацький», — зафіксували сучасники.
Як виник палац: привід — Катерина II
1782–1787 рр. Рум’янцев-Задунайський зводить у Вишеньках і сусідніх Черешеньках цілий комплекс: головний палац, церкву, служби.
Безпосереднім приводом для прискорення будівництва став маршрут Катерини II до Криму. Взимку 1787 р. вона мала проїжджати через Вишеньки — і граф хотів приймати імператрицю в гідних умовах.
Будівництво завершили рівно до її приїзду. Катерина справді зупинилась — але не так, як очікував господар. Вона побувала в Вишеньках, пообідала і поїхала — настрій виявився не той. А за два роки потому, у 1789 р., усунула Рум’янцева від управління Малоросією.
Хто проектував — запитання без відповіді
Автор проекту достеменно невідомий. Будівництвом керував архітектор Д. Г. Котляревський, учень українського зодчого Максима Мосцепанова. Можливо, саме Мосцепанов і розробив проект.
Але є й інші гіпотези. Дослідники припускають участь Василя Баженова — у той час він був відсторонений від державних замовлень і брався за приватні. Баженову притаманне саме таке поєднання: романтизм, псевдоготика, «химерність» — добре простежується у Царицині. Третя версія — Джакомо Кваренгі.
Жодна не підтверджена документально.
Архітектура: замок без оборонної функції
Палац одноповерховий, у плані нагадує велику літеру «С» (або «Є»). Основний корпус витягнутий, з бічними крилами. Загальна форма — асиметрична, із кількома баштоподібними об’ємами.
Стиль — унікальна для Лівобережжя суміш: зубці і шпилі в дусі середньовічного замку, шпилеподібні вежі, аркові вікна — всього того, що класицизм зазвичай уникає. Жодних колон, жодних портиків із фронтонами. Замість цього — романтична «неправильність».
Декор апелює до двох джерел: готичне Середньовіччя і Близький Схід. Другий пласт — особливий. Подекуди в інтер’єрі збереглися дивовижні ліпні прикраси у дусі арабесок. Деякі турецькі мотиви мали нагадувати про перемоги володаря садиби над Туреччиною.
Це особистий тріумфальний монумент. Людина, яка розбила турків при Ларзі і Кагулі, вирішила вписати цю перемогу прямо у декор власного будинку.
Гості: Катерина і Суворов
У Вишеньках бували двоє з найвідоміших постатей доби.
Катерина II — взимку 1787 р., під час дороги до Криму. Побувала, пообідала, поїхала. Незабаром потому дала господарю відставку.
Олександр Суворов — також у числі гостей. Двоє найвидатніших полководців доби, очевидно, знаходили спільну мову. Суворов дивився на Рум’янцева із захопленням — «Перемоги при Ларзі і Кагулі, на які рівнявся Суворов», — зафіксували сучасники.
Поряд: церква і Черешеньки
Одночасно з палацом Рум’янцев-Задунайський збудував Свято-Успенську церкву (1782–1787 рр.) — також у стилі класицизму з елементами бароко, також на березі Десни, також у 1787 р. освячену. В плані церква прямокутна, безстовпний, одноабсидний, завершує величний півсферичний купол. Обабіч головного входу розташовані вежі-дзвіниці. Ліпнина прикрашає фасади та інтер’єр.
Церква в кращому стані, ніж палац — і заслуговує окремої зупинки.
У сусідніх Черешеньках також збереглися сліди комплексу.
Після Рум’янцева: хроніка занепаду і відновлення
1796 р. — Рум’янцев-Задунайський помер у своєму маєтку в Ташані. Вишеньки перейшли до сина.
Початок XIX ст. — палац продано поміщику Судієнку, який розпочав реконструкцію. Реконструкція спричинила часткове руйнування споруди.
1840 р. — новий власник, князь Долгорукий, відновив палац.
XX ст. — при радянській владі тут послідовно розміщували: будинок перестарілих, потім будинок відпочинку «Дорожник», потім піонерський табір. Остання функція збереглася — сьогодні тут дитячий заклад.
Поточний стан. Палац перебуває в аварійному стані: тріщини у стінах, обсипається оздоблення. Реставрація декілька разів розпочиналася, але системної роботи не було. У деяких приміщеннях частково збереглася ліпнина арабескового малюнку — залишки оригінального інтер’єру.
Унікальність у контексті
Це єдина споруда з численних маєтків Рум’янцева-Задунайського, що зберегла хоча б структуру оригінального будинку. Усі інші або знищені, або перебудовані поза впізнаваністю.
Серед усіх палацово-садибних комплексів Лівобережної України він унікальний за стилем: романтичний класицизм із «сходознавськими» мотивами — навіть не неоготика в чистому вигляді, а щось більш особисте і важко класифіковане.
Що подивитися поруч і як вписати у маршрут
Вишеньки знаходяться в Новгород-Сіверському районі (Коропська громада), у глибині Чернігівського Полісся, поблизу Десни.
Природний маршрут: Чернігів → Козелець → Вишеньки → Новгород-Сіверський. Можна додати Батурин і Качанівку — і вийде повноцінний маршрут садибами і фортецями козацько-гетьманської Лівобережної України.
Палац вписується в маршрут «Декабристи та шляхетські садиби Лівобережжя» та «Покинуті маєтки та садиби України».
Практична інформація
- Статус: нині — дитячий заклад (табір); заїзд — лише раз на рік за деякими даними
- Зовнішній огляд: можливий; будівля добре видна з дороги
- Церква Успіння — також поряд, у кращому стані, варта відвідування
- Час на огляд: 30–60 хвилин (зовні + церква)
- Відстань від Чернігова: ~130 км
Як дістатися
- Вишеньки — ~10 км від смт Короп, Новгород-Сіверський район
- З Чернігова: ~130 км, траса Е101 через Борзну, потім поворот на Короп
- З Шостки (Сумська обл.): ~65 км
- Дорога до Вишеньок — асфальт; остання ділянка — сільська дорога вздовж Десни
Маловідомі деталі
- Рум’янцев-Задунайський — один із найбільших землевласників Лівобережжя: йому належали Гомель, Качанівка, Велика Топаль, Вишеньки, Ташань та інші маєтки. Своє бaгатство він вкладав у їх розбудову і прикрашення.
- Катерина II після відвідин Вишеньок пообідала і негайно поїхала — а за два роки усунула господаря від управління Малоросією. Збіг чи ні — невідомо.
- Три можливі автори проекту — Баженов, Кваренгі, Мосцепанов — усі є геніями своєї доби. Але документів, які б підтвердили будь-кого з них, досі не знайдено.
- Вишеньки — єдина споруда з усіх маєтків Рум’янцева-Задунайського, що збереглася в упізнаваному вигляді.
- Після смерті Рум’янцева у 1796 р. Павло I наказав своєму двору носити траур три дні — і назвав фельдмаршала «російським Тюренном».
- Пушкін назвав Рум’янцева «перуном кагульских берегів» — в оді, яку вчили напам’ять ще в дореволюційних школах.
Висновок
Палац у Вишеньках — це не просто садиба. Це автопортрет людини, яка за одне своє життя виграла десятки битв, знищила українське самоврядування і збудувала будинок із турецькими арабесками в декорі.
Складний портрет. Складне місце.
Але стоїть на березі Десни. І поки стоїть — варто побачити.
